З МОМЕНТУ СТВОРЕННЯ ЄВРОСОЮЗУ У 1957 РОЦІ КІЛЬКІСТЬ КРАЇН, ЩО ВХОДЯТЬ ДО ЙОГО СКЛАДУ, ЗБІЛЬШИЛАСЯ З 6 ДО 27. ЦІ КРАЇНИ ОБ’ЄДНАЛИ СВОЇ ЗУСИЛЛЯ, ЩОБ РАЗОМ БУДУВАТИ КРАЩЕ МАЙБУТНЄ. ЯКІ КРАЇНИ Є ЧЛЕНАМИ ЄС І КОЛИ ВОНИ ПРИЄДНАЛИСЯ ДО ЄВРОСОЮЗУ? У ЦЬОМУ РОЗДІЛІ ТИ ДІЗНАЄШСЯ ПРО ТЕ, ЯК ЄС СТАВ ТАКИМ, ЯК СЬОГОДНІ, ТА ЩО РОБИТЬ ЙОГО УНІКАЛЬНИМ.

ЩО ТАКЕ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ?

Держави-члени ЄС

Європейський Союз – це унікальне партнерство 27 європейських країн, які називають державами-членами або країнами ЄС. Разом вони охоплюють більшу частину європейського континенту. У ЄС мешкає близько 447 мільйонів осіб або майже 6 % населення світу. Громадяни країн ЄС також є громадянами ЄС.

Офіційні мови ЄС

Європейські цінності

Договори ЄС містять правила, які регулюють роботу ЄС. Час від часу ці правила змінюються, наприклад, у разі приєднання нових країн або змін у роботі ЄС. Останнім договором є Лісабонська угода, яка була підписана в столиці Португалії у 2007 році.

Дізнайся більше про договори ЄС: europa.eu/!gy77mf

Хартія основоположних прав Європейського Союзу набула чинності разом із Лісабонською угодою. Хартія визначає права та свободи, які мають всі люди, котрі мешкають в ЄС, зокрема особисті, економічні та соціальні права. З огляду на потреби сучасного суспільства, до Хартії були включені нові основоположні права – право на захист даних і гарантії щодо біоетики. Також Хартія містить спеціальні положення про права дітей віком до 18 років, згідно з якими права дітей є невід’ємною складовою прав людини, які ЄС та його держави-члени зобов’язані захищати і яких повинні обов’язково дотримуватися.

Дізнайся більше про Хартію основоположних прав ЄС: fra.europa.eu/en/eu-charter
Та Стратегію ЄС про права дитини: ec.europa.eu/info/policies/justice-and-fundamental-rights/rights-child_en

Із 6 до 27 країн ЄС

До складу Євросоюзу входять дуже різні країни. Німеччина, яка нараховує близько 84 мільйони мешканців, є найбільшою країною ЄС за чисельністю населення, а Мальта з населенням у 500 000 мешканців – найменшою. В Євросоюзі люди розмовляють різними мовами, використовуючи один із трьох різних алфавітів – латиницю, грецький алфавіт і кирилицю. Усі країни мають різні традиції, культуру, кухню й свята.

Як усе починалось?

Після двох руйнівних світових воєн у першій половині двадцятого століття (1914–1918 рр. і 1939–1945 рр.) люди були сповнені рішучості не допустити нічого подібного знову.

У період з 1945 по 1950 рр. деякі європейські політики, зокрема Робер Шуман, Конрад Аденауер, Альчіде де Гаспері та Вінстон Черчилль, розпочали процес створення Європейського Союзу. Їхнє бачення полягало в економічному та політичному об’єднанні європейських країн заради забезпечення тривалого миру і процвітання.

9 травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував об’єднати європейський видобуток вугілля та виробництво сталі, які на той час слугували сировиною для війни: вугілля було енергоресурсом, а сталь була необхідна для виробництва зброї та техніки. В разі об’єднання виробництва, жодна країна не могла б таємно озброїтися проти інших. Відповідно до цієї пропозиції у 1952 році було створене Європейське співтовариство вугілля та сталі. Його заснували шість сусідніх країн – Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург і Нідерланди, заклавши фундамент того Євросоюзу, який ми знаємо сьогодні.

Розширення Європейського співтовариства вугілля та сталі

Кілька років потому шість країн-засновників вирішили розширити свою співпрацю на інші галузі економіки. У 1957 році вони підписали Римський договір, згідно з яким було створене Європейське економічне співтовариство. Цей договір набув чинності в 1958 році. Його початковою метою було сприяння торгівлі та подальшій економічній інтеграції країн-учасниць.

Нові члени

У 1973 році Данія, Ірландія і Сполучене Королівство (*) приєдналися до Європейського економічного співтовариства. За кілька років після припинення існування правих диктатур у Південній Європі три країни отримали право подати заявку на членство. Першою з них стала Греція, яка приєдналася в 1981 році. У 1986 році приєдналися Іспанія та Португалія. У 1993 році був створений Європейський Союз, а через два роки до нього приєдналися Австрія, Фінляндія та Швеція. Таким чином кількість держав-членів ЄС досягла 15.

Невдовзі після Другої світової війни Європа була поділена на схід і захід «залізною завісою», адже розпочалася 40-річна холодна війна. Символом цього поділу стала Берлінська стіна, яка розділила Берлін на дві частини. Після падіння комунізму в 1989 році колишні комуністичні країни Центральної та Східної Європи розпочали процес демократизації та подали заявку на вступ до ЄС.

У 2004 році до ЄС приєдналися вісім країн Центральної та Східної Європи: Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Польща, Словаччина й Словенія. Того ж року острови Середземномор’я Кіпр і Мальта також стали членами ЄС. У 2007 році до Євросоюзу приєдналися Болгарія та Румунія, а у 2013 році – Хорватія.

Приєднання нових членів ЄС розширило спільний ринок і допомогло підтримувати мир і процвітання в Європі. Будь-який новий член має бути готовим підписати угоди та прийняти повний звід законів ЄС. Він повинен поважати цінності ЄС, зокрема принципи демократії, верховенство права, людську гідність й основоположні свободи.

ЄС підтримує міцні стосунки не лише в межах своїх кордонів, але й з країнами-сусідами. Європейська політика сусідства спрямована на підтримку безпеки, стабільності та процвітання країн, які розташовані безпосередньо на схід і південь від ЄС. До того ж політика розширення ЄС охоплює потенційно нових членів. Окрім регіону «сусідства» глобальні відносини ЄС зазвичай спираються на торговельні угоди, партнерські відносини та багатосторонню співпрацю.

Шість країн-засновниць — Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Німеччина й Франція. Данія, Ірландія і Сполучене Королівство приєдналися до Європейського Союзу 1 січня 1973 року, і кількість держав-членів зросла до дев'яти. Греція приєдналася в 1981 році, а Іспанія і Португалія в 1986 році. У 1995 році до Європейського Союзу приєдналися Австрія, Фінляндія та Швеція. Найбільше розширення відбулося в 2004 році, коли до ЄС приєдналися 10 країн: Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина Словенія, Угорщина й Чехія. Болгарія та Румунія приєдналися до ЄС у 2007 році, а Хорватія у 2013 році була останньою країною, яка приєдналася до ЄС.

Нобелівська премія миру

ЄС був створений, щоб забезпечити тривалий мир серед його членів. Від моменту його заснування кількість насильницьких внутрішніх конфліктів і приводів для початку війни між європейцями значно зменшилась. У 2012 році на знак визнання діяльності заради забезпечення миру, демократії та прав людини в Європі та в усьому світі Європейський Союз отримав Нобелівську премію миру. ЄС передав грошову премію розміром 930 000 євро, яку подвоїв за власні кошти, дітям, позбавленим можливостей зростати в мирі.